Міцний алкоголь люблять і п’ють у всьому світі, але який саме? Бажаєте дізнатися?
Горілка: все геніальне – просте
Чи не найпопулярніший міцний спиртний напій у світі – це, звичайно, горілка. А завоював таку популярність цей напій завдяки своєму смаку, точніше, його відсутності. Чим горілка якісніша, тим нейтральніша її смак, тому вона є ідеальним інгредієнтом для безлічі коктейлів. При цьому рецепт її приготування вкрай простий: потрібно у певних пропорціях змішати спирт та воду, а потім відфільтрувати отриманий розчин. Все, горілку можна пити – не потрібно ніякої витримки в спеціальних ємностях, ніяких спеціальних умов зберігання, тільки привід.
До речі, незважаючи на те, що в ГОСТі міцність горілки – 40%, цей показник може змінюватись в межах від 36% до 60%. Звичайно, пити її можна не тільки в складі коктейлів, але і в чистому вигляді: найкраще порціями на 1-2 ковтки, охолодженої до стану запотівання пляшки і під солону закуску.
Віскі: ліки для тіла та душі
Спочатку віскі вважався напоєм не алкогольним, а цілющим. Виготовлявся він виключно у монастирях. Віскі вживали всередину для лікування простудних захворювань та профілактики інфекційних, робили з ним холодні компреси від забитих місць та зігрівають від суглобових хвороб. А при проведенні хірургічних операцій віскі використовували як дезінфікуючий засіб.
Однак після 16-17 століття віскі стали виробляти практично повсюдно і вживати як спиртний напій. Нині існують кілька видів віскі – single malt (односолодовий з ячменю), pure malt (купажований), які виробляються в Об’єднаному Королівстві, американський бурбон, а також японський купажований віскі. П’ють його або смакуючи в чистому вигляді (з льодом або без), або в складі коктейлів.
Бренді: із Стародавньої Греції до наших днів
Цей напій є далеким «родичем» віскі, оскільки в основі їх виробництва лежить той самий спосіб – перегонка та подальша витримка в дерев’яних бочках. Тільки віскі роблять із зернової сировини, а бренді – із плодово-ягідної.
При цьому бренді відомий ще з часів Стародавньої Греції та Стародавнього Риму, але рецептура його приготування остаточно сформувалася лише у 14 столітті.
Найвишуканіший бренді – це коньяк, який виготовляється з певних сортів винограду в однойменній французькій провінції.
Текіла: ні кактуса, ні черв’яка
Мексиканську текілу знають усі, але не всім відомо, що права на це найменування належать мексиканському уряду (за аналогією з французьким коньяком).
Найкращу текілу роблять зі 100% соку блакитної агави (яку, до речі, кактусом вважають лише помилково: насправді за «спорідненими» зв’язками вона набагато ближче до лілій, ніж до сукулентів), а менш якісна може містити до 49% інших спиртів – кукурудзяного або очеретяного.
І коли ми вирішили розповісти всю правду про текілу, варто зауважити, що ніяких черв’яків у ній теж не повинно бути.
Більше того, Радою регулювання текіли це навіть заборонено. Однак у продажу можна зустріти кілька сортів мескаля «con gusano» («з черв’ячком»), який присутній у напої виключно як маркетинговий прийом. Строго кажучи, це навіть не черв’як, а гусениця молі, яка паразитує на блакитній агаві. До речі, заражені рослини не можуть вважатися якісними.
Джин: подорож з Нідерландів до Англії
Всупереч поширеній думці, батьківщиною джина (який, по суті, є ялівцевою горілкою) є зовсім не Великобританія, а Нідерланди. Саме там його почали виробляти у 17 столітті. Англійцям цей напій сподобався настільки, що вони стали його виготовляти у себе. Щоправда, спочатку вони трохи «перемудрили» з рецептурою, і джин за смаком більше нагадував ялівцеве віскі. Але до кінця 19 століття англійський сухий джин став вироблятися вже виключно у тому самому вигляді, в якому сьогодні він відомий і любимо у всьому світі. А у Бельгії навіть є Національний музей джину.
На відміну від усіх перерахованих раніше міцних напоїв, джин у чистому вигляді не вживають і саме через його сухість.
Ром: на смак, колір та міцність всі роми – різні
Ром своєю появою завдячує рабам, які працювали на очеретяних плантаціях островів Карибського басейну. Саме вони першими помітили, що згодом патока перетворюється на алкоголь. Так з’явилося «цукрове вино» – брам. Пізніше ром стали виробляти, використовуючи перегонку сировини, що перебродила. Вперше це зробили на Барбадосі, а напій так і називали «барбадоська вода».
Сьогодні ром розрізняють не тільки за кольором та смаком (світлий, темний, золотий, ароматизований і т. д.), але й за міцністю, яка залежить від країни походження, а також терміну витримки. Так, чилійський ром має міцність 40%, стандарт для колумбійського – 50%, кубинський належить витримувати у бочках 3 роки, домініканський – 1,5 року, а мексиканський – 8 місяців.
Звичайно, все це впливає на смак готового напою, тому найкращий ром прийнято смакувати в чистому вигляді, а менш якісний використовувати для приготування коктейлів або в кулінарії.
Абсент: не проста трав’яна настойка
Абсент – напій не просто міцний, а дуже міцний: відсоток спирту в ньому може коливатися від 60 до 85. Однак підступність його на цьому не закінчується: ви, напевно, чули, що деякий час тому він навіть був заборонений у деяких країнах. Вся справа в тому, що входить в «букет трав» для приготування абсенту полин (крім неї, він включає лепешку, фенхель, м’яту, мелісу, дягель, ромашку, петрушку, лакрицю та інші рослини) виділяє туйон – токсична речовина, здатна викликати галюцинації .
Однак варто зауважити, що сьогодні виробники абсенту контролюють вміст туйону в готовій продукції, тому колишню небезпеку для здоров’я людини цей напій уже не становить.
Не зважаючи на високу міцність абсенту, його іноді вживають у чистому вигляді, хоча частіше, звичайно ж, у складі коктейлів.
Граппа: з Італії з любов’ю
Граппа – це «вогненна вода» з елегантним смаком, яка досі виробляється за рецептом, що дбайливо зберігається з 15 століття. Для її виготовлення використовуються не тільки м’якоть, а й шкірка та кісточки винограду (вирощеного в Італії). Найкращими вважаються грапи з областей Венето та Фріулі, де їх роблять як із одного сорту винограду, так і з купажів.
Граппи можна пити «молодими» (відразу після дистиляції), тоді їх називають білими, і «старими» – витриманими від року до півтора в дубових бочках і мають бурштиновий відтінок.
